Редакція Postpaper продовжує писати про робоче місце: де і як працюють львів’яни. Сьогодні мова піде про офіс невеличкої IT-компанії, який знаходиться у центрі міста. Працівники компанії не мають посад, працюють у командах, тут відсутні кабінети керівників, багато простору та вільний робочий графік. Самі працівники називають подібну організацію — контрольованою анархією, коли ніхто нічого не контролює, але все контролюється.

Rebbix — це невеличка IT-компанія, яка існує 2 роки. Тут працює близько 30-и людей, серед яких — восьмеро дівчат. Офіс розташований на проспекті Шевченка поряд з Товариством профспілок й має площу близько 330 кв.м. Тут є два приміщення open space, три переговорних кімнати та кухня-вітальня.

Здебільшого компанія працює з іноземними, зокрема голландськими, замовниками. Усі працівники поділені на команди, кожна працює над окремим проектом. Ще одна команда — rebbix labs — займається розробкою власних продуктів.

Олексій розповідає про компанію: «Ми пішли стандартним шляхом сервісних компаній, які будують свій бізнес при роботі з зовнішнім клієнтом. І ми переінвестовуємо у свій інкубатор, щоб спробувати реалізувати власні проекти».

Раніше, тут було відділення банку, це приміщення істотно перепланували та провели капітальний ремонт. Переїхавши сюди, деякі роботи ще були не закінчені, доробляли на вихідних, аби не заважати робочому процесу. Пізніше, стіни офісу прикрасили плакатами з цитатами відомих людей — Startup Vitamins — спосіб не забувати очевидні істини.

Більш детально про облаштування офісу розповідає Сергій: «Ідея в облаштуванні офісу полягала в тому, аби зробити його по-домашньому затишним. Все що ми придумали з декорацією — воно одразу псувало нам цю ідею, а робити декорації заради декорацій — це не дуже красиво. Досить випадково побачили ці постери — вони нам дуже сподобались. Так само, довго шукали меблі, хотіли зробити дуже класні. Перші ідеї — зробити їх повністю білими, потім бюджет прикинули й зрозуміли, що планку поставили дуже високо, була правка на реальність. Почали шукати варіанти в Україні, а тут з меблями правильне слово — пічалька. Гарні меблі — це дуже дорого. Та ж сама ІКЕА — це варіант, але офісного чогось ми не знайшли. Врешті, знайшли компанію Меркс, половину меблів вони зробили на замовлення. Спочатку, ми не були ними дуже задоволені. Але вони прикольні, якісні і мають, в принципі, нормальний вигляд».

Кухня й вітальня становлять одне ціле. Тут розміщений кухонний куток — з поличками для горняток, різних сортів чаю та кави. Також, тут стіл зі стільцями, а поряд — дивани, музичне обладнання, інструменти та проектор. На стіні почеплено дошку, на якій можна комбінувати різні слова. Таку ідею хлопці, підгледіли у своїх голандських колег. Щоправда, за їхніми словами, забавка себе не виправдала.

У офіс працівники приносили гітари та музичну апаратуру, була ідея свторити музичну групу. Врешті-решт, інструментам знайшли місце на стіні, куди разом з ними причепили й знак про тишу з 10 до 19 години, «щоб не бриньчати під час роботи». Окрім гри на гітарі в межах кухні-вітальні можна пограти в приставку, подивитись кіно на великому екрані, попити каву, чай, та провести переговори в разі, якщо інші кімнати зайняті.

Про переговорні кімнати розповідає Андрій: «Специфіка офісів IT — компаній полягає в тому, що там повинно бути багато переговорних. В Rebbix іх в порівнняні з іноземними компаніями мало — всього три. Інколи нам їх не вистачає. Я знаю приклади у Штатах, коли в офісі на 12 працівників є 6 переговорних кімнат».

Кожна переговорна облаштована круглим столом, екранами та зручними кріслами.

Офіс знаходиться на другому поверсі. З балкону добре видно проспект Шевченка.

Окрім затишного дизайну та оформлення, засновники Rebbix намагалися зробити такою й атмосферу. Робочий графік, як такий, у працівників не існує. Ніхто не контролює цей процес — команди переважно самі між собою його узгоджують. Наприклад, одна команда між собою домовилася, що ранкові зустрічі у них на 11:00 й до цього часу усі мають зібратися. На таких зустрічах обговорюють, що було зроблено вчора та що потрібно зробити сьогодні. Коли ж хто пішов з роботи — не відстежується. Хоча, більшість працівників пересікається з 10 до 19. Як розповідають хлопці, є такі, хто приходить у першій дня, а йде у першій ночі.

Сергій: «Ідея проста: зробити невелику хорошу приємну компанію та атмосферу, де би самим було цікаво та приємно працювати. Решта речей — виникли самі собою, коли ми почали це втілювати в життя. Не має чітко виражених рангів — це як наслідок, так приємніше працювати. Відсутність робочих годин — теж приємніше працювати. Ми не відстежуємо відпустки, лікарняні — це ніхто не знає. Всі доволі лояльні, а тому не бачимо зловживань. Що цікаво, більшість у компанії ці законні 4 тижні відпустки не використовує.

За кількістю працівників, ми б не хотіли перевищувати 40 людей. Контрольована анархія — це коли ніхто нічого не контролює, але все контролюється. Коли збільшується кількість людей, потрібно вводити якісь організуючі процеси, після чого весь кайф втрачається. Я мав досвід роботи у великій IT-компанії й стикнувся з тим, що часом не знав хто сидить у протилежному кінці кімнати. Якби не корпоративи, я би навіть не знав, хто там працює».

Багато речей працівники компанії приносили у офіс самі, зокрема музичну апаратуру. Або, як вийшло з гамаком. В компанії існує традиція дарувати всім разом подарунки кожному по черзі. Гамак був подарований одному співробітникові, але він його залишив у офісі, й гамак перейшов у колективне користування.

Віскі — подарунок від співробітників з нагоди народження сина. Взагалі, кожне робоче місце оточують різні дрібнички та деталі, що створюють затишок.

Працівникіи Rebbix мають складнощі хіба що з паркуванням та музикою вуличних музикантів. Але це не завадило їм побудувати справді приємний простір та атмсоферу.