У якому стані перебуває банківська система? Що стане, якщо курс гривні буде падати далі? Який вплив мають російські банки на український ринок? Чи є загроза погіршенню економічної кризи? Топ-менеджери найбільших банків у Львові, підприємці та юристи зустрілися на першому бізнес-сніданку Break West аби обговорити усі ці питання та виклики.

Бізнес-сніданки Break West — це неформальні зустрічі бізнесменів, підприємців, фахівців різних сфер та галузей. Такі зустрічі проводитимуться раз на місяць й так само раз на місяць редакція Postpaper публікуватиме їхній огляд.

Ініціатором бізнес-сніданків є юридична компанія HD Partners, керівник якої, Володимир Глащенков, виступив модератором зустрічі. Слід зазначити, зустріч відбувалась 26 лютого, до критичного загострення ситуації в Криму. Банкіри і підприємці не говорили про війну, говорили про ризики, з якими може стикнутись як банківська система, так і бізнес та кінцевий споживач; про те, наскільки банківська система може піддатись кризі, коли в Україну прийдуть інвестори, як ситуація в Україні висвітлюється на Заході, про громадянське суспільство та про те, чому літак з Донецька до Львова так дорого коштує.

— Доброго ранку, дуже дякую що знайшли час і прийшли на каву. Коли народилася ця ідея бізнес-сніданків в «Леополісі», наприкінці жовтня — початок листопада, все це виглядало досить інакше. Найпростіше завдання полягало в тому, щоб регіональним західноукраїнським бізнесменам, банкірам, зустрічатися в більш неформальній обстановці під час кави пробувати почути один одного, побудувати комунікації. Після цих подій, що відбулись, які особисто в мене викликають велику гордість за народ України, за мій народ, за те, що я є українцем, суттєво змінюються правила гри, відповідно і бажання просто поспілкуватись, дещо видозмінилось.

Хотілося мати і практичний результат від зустрічі: адже є 48-а, 49-а постанови Нацбанку, є новий голова Нацбанку — Степан Кубів, є складна економічна ситуація в країні. Мені здається, що можливо пан Кубів не зовсім в ринку, не зовсім відчуває, що відбувається. Банкіри мене підтримують, чи, можливо, це класний документ, чи бізнесу дуже корисно?

— Коли от ці події трагічні розпочались, ви знаєте, що 20-го числа був поставлений рекорд по зняттю коштів з банкоматів і тоді, відносно постанови 49-ї, я поліз в книжкову шафу, знайшов книжку «Банківська таємниця часів Помаранчевої революції», яку написав Арсеній Петрович Яценюк, відкрив сторінку, на якій надрукована постанова №576 (яка передбачає обмеження на продаж валюти, обмеження на дострокове зняття депозитів, й ін. — прим. ред.). Згадайте 2004 рік, зараз ситуація набагато тяжча. Під час пожежі, потопу й інших надзвичайних ситуацій багато людей гине від паніки, а не реальної загрози. Під час фінансової кризи багато людей втрачають від паніки. Коли люди масово знімають кошти — це панічний ефект.

Я в той час працював в «Приватбанку». Тоді, був спеціально організований літак із Швейцарії до Львова, привезли 12 млн. дол. готівкою, поклали в сховище, і через кілька днів вийшла ця постанова №576. За тиждень ситуація заспокоїлась, через місяць — не використаних 11млн 990 тис. купюр було відправлено назад. Про що це говорить? Насправді, в такі моменти хвилювання потрібно розуміти, що це — не стандартна ситуація, а значить вона потребує нестандартних рішень.

Якщо в країні починається колапс, в країні бракує коштів, якщо не можна взяти зарплату, якщо не можна розрахуватись карточкою, — тоді ситуація катастрофічна. Щоб цього не допустити — дуже просто: треба швидко приймати міри. Треба розуміти, що питання ліквідності банків стоїть достатньо гостро. До трагічних подій, за січень місяць більше, ніж 7 млрд було знято з рахунків. Я не знаю, які цифри на поточний момент, але основний потік зняття відбувся якраз у лютому. Що зараз відбувається? Ситуація помінялася географічно. Не має черг на Заході. Інша ситуація на Сході. А черги — це говорить, що панічні настрої існують. Щоб їх погасити, потрібно вводити якісь обмеження.

— Абсолютно до всіх речей можна пристосуватись та поставитись з розумінням, якщо ми знаємо для чого це робиться. Якщо хтось з бізнесменів каже: «ой, потрібні гроші сьогодні» — це дурня, де ти був вчора і позавчора, тиждень назад. Будь добрий — сиди і плануй. Або ти займаєшся бізнесом, або ні. При цьому, людина, яка займається бізнесом думає одним чином, і та сама людина, як споживач, думає по-іншому. Це потрібно враховувати.

— Зараз ситуація протилежна 2004 року: курс почали скидати гравці, які мають відношення до банківського ринку. Я думаю, ні для кого не є таємницею, хто купував валюту і за яким курсом. Відповідно, за цим стоять не дрібні клієнти, не підприємці, на жаль чи на щастя, а стоять великі фінансові групи. Щоб не було перебігу коштів з 20 чи 10 каналів на один, який за фіктивним контрактом купує валюту та виводить її в офшор, було введено ці постанови — 48-у та 49-у. Хоча, звичайно це в перше в чергу б’є по дрібному, середньому бізнесу, фізичним особам, тому ці постанови болісно сприймаються.

Я вважаю, що ці постанови були вимушені, при всіх їхніх мінусах, але інакше, ситуація могла бути куди гіршою.

— Зараз інша проблема — ряд банків можуть просто впасти. Коли в тебе зависають кошти, як в «Брокбізнесбанку» — це серйозна проблема.

— Хтось оцінив, скільки банків належало «Сім’ї»? Є різні оцінки — від 20% до 40%.

— Давайте згадаємо 2008 рік. З чого все почалось? З «Промінвестбанку» в Донецьку. Почалась паніка — один банк почав відчувати проблеми. До чого це привело? До ланцюгової реакції — зі всіх банків почали виходити гроші — 90 млрд було знято під час кризи. Ми зараз стоїмо на порозі такої самої кризи. Негайно треба прийняти №576 постанову, слово в слово.

— Я думаю, що ризики зараз набагато більші, ніж ризики 2008 року. На жаль, це зумовлено тим, що на валютному ринку, на українському банківському ринку проявився один гравець, який може значно координовано розхитувати ринок. Я маю на увазі російський капітал. Значна частка російського капіталу є в українському промислову капіталі, значна частка російського капіталу є в українському банківському капіталі.

Я не кажу саме про банки, є багато каналів, є безліч фондів, позики «Газпрому», облігації, — безліч факторів, які треба розуміти. Такого фактору у 2008 році однозначно не було, і в 2004 році також. Тому постанова, про яку ми говоримо, вона є далеко не найважливішою спробою стабілізувати ситуацію. Я є представником установи, яка постраждала від цієї ситуації. Ми маємо виключно валютні надходження, які ми тримали в банках. В результаті продажу цих надходжень наші операції суттєво сповільнились.

На мою думку, є два важливих моменти. Перше, дестабілізуючий фактор великого гравця на ринку. Друге, абсолютно невідомо, яким до кінця є «діагноз». Була псевдостатистика. Будуть якісь дані аналітики по «Нацбанку», коли Степан Кубів, розбереться, що відбувається. Є позитивний фактор в призначенні Кубіва з багатьох причин. Я вважаю, як банкір, як людина, він кращий, ніж попередники «Нацбанку». Є можливість нормалізувати ринок, нормалізувати доступ до ресурсів, зробити доступ до ресурсів прозорим.

На даний момент — головне стабілізувати ситуацію. Говорити зараз про те, які банки погані не можна.

Але я говорю про дестабілізуючий фактор. Якщо Росія заявить готовність продовжити кредитну лінію на 10 млрд і ми отримаємо інформацію про позику з Заходу на 20 млрд, тоді це буде стабілізуючим фактором, який вирве ситуацію з прірви. Якщо цього не відбудеться, якщо продовжиться політичне протистояння…

— Стосовно російських банків. Я патріот України, розмовляю українською мовою. Але перші банки, які постачали готівку, якої не вистачало, вибачте, були «Сбербанк» і «ВТБ». Якщо ми говоримо про якусь політику зі сторони російських банків, треба трохи давати звіт, що ви говорите. «ВіЕс банк», насправді, сьогодні керується із Відню, він не керується якоюсь директивою з Москви. Ми маємо давати собі розуміння, що багато фактів стосовно російських банків зараз можуть бути перекручені».

Дмитро Симовоник підготував невеличку доповідь про сценарії економічного розвитку України, а також поділився своїми прогнозами.

— Говорячи про інвесторів.. Україні не треба було б грошей — віддайте те, що було вивезено, або поверніть ці гроші, заставте їх працювати тут. Бжезінський написав — направте гроші сюди, щоб вони працювали, щоб кожен український олігарх дав по мільярду на відновлення країни. Ми вже чули, говорять про 70 мільярдів вивезених коштів.

— Ми думаємо, що зараз прийдуть сюди спекулянти. Й будуть купувати активи, бо вони гадатимуть, що вони зростуть в ціні. Також, з позитиву — в цьому році має бути підписаний договір про асоціацію з ЄС. Найближче, якщо не буде спеціального саміту, це буде в серпні. Якщо ми її підпишемо — це прямий сигнал інвесторам, що сюди можна буде йти працювати.

— Інвестор чекає стабілізації. Сюди прийдуть спекулятивні інвестори, які є доволі агресивними. Я оптиміст по Україні, ми постійно тут працюємо і продовжуємо працювати. Зараз втихомирилася ситуація, є конструктив, є зміни, але ця інформація до багатьох на Заході не доходить. Ще крутяться ролики, де стріляють, де кидають коктейлі Молотова. Це все ще показують, хоча ми тут вже зітхнули спокійно.

Оптимізм — це добре, але ще не буде такого напливу нових інвесторів. Вже потім, коли буде нормалізація ситуації, коли відбудеться розуміння, що нова влада — це нормальна влада, яку ми і очікуємо, тоді можна буде очікувати серйозних, довготривалих інвесторів, які реально будуть мати плани на майбутнє, а не просто «увірвати й бігти».

— Якщо говорити про ринок капіталу, то у 2014 році можна буде залучати гроші по облігаціям. Якщо говорити про все інше — не раніше 2015 року. Також, після підписання асоціації з ЄС очікується пожвавлення інвестицій з Китаєм. Якщо вони бачитимуть, що тут можна буде мати виробничу базу, вихід в Європу — це позитив. Хороший приклад у сільському господарстві. В Польщі 1га землі обійдеться в 10 тис. євро, а в нас — 300-500$. Питання, на якому етапі знаходяться ці інвестори. Очікують, що в нас все буде падати — паніка, спекуляція, страхи чи буде певна надія, полегшення, і оптимізм — саме на цьому етапі найкращий вхід для інвесторів.

Де ми знаходимося? Думаю, що всі зараз дивляться: ми дійшли до самої низької точки кризи чи ще не дійшли.

Дуже багато польських інвесторів, які в очікуванні, чи будемо ми підписувати асоціацію з ЄС, чи ні. Але черги інвесторів не буде. Вони прийдуть, коли в нас будуть проведені реформи, коли ми піднімемося в рейтингах, коли в нас легко буде вести будівельні роботи, бухгалтерію, тощо. Позитив є, оптимізм є, але він буде дуже дуже обережним. Зі «Сбербанком» ми говоримо («Тройка діалог»), поки що вони не готові кредитувати, хоча до того у них був досить великий бюджет — близько 1 млрд дол.

— Маленький коментар стосовно «Сбербанку». В мене особисто жодних сумніві не має в патріотичності Ірини і наших колег з російських банків. Я вважаю, це добрий позитивний знак, коли на нашому ринку є різні банки — російські, французькі, німецькі. Насправді, це говорить про відкритість ринку. Це треба вітати однозначно. Але тут питання ризиків: з чотирьох великих гравців російських банків на ринку в Україні, три — це державні структури.

— В російських банках я більш, ніж впевнений. Там працюють мудрі люди. Вони вже є глобальними гравцями, зрозуміло, є ризики, що держава має цей актив. Але не потрібно забувати, що будь-яка держава — це також гроші. Вона всеодно в першу чергу не відмовиться від своїх грошей, від прибутку. Говорю це, щоб ми просто так легко не з’їдали ці провокативні речі. Щоб ми не плутали речі з політикою.

Я більше, ніж впевнений, що ті перші гравці, що будуть приходити, чи то будуть спекулянти, чи перші інвестори, все одно вони будуть в першу чергу російські в силу тих чи інших речей. Вони будуть ближче і вони будуть більше розуміти ситуацію. Я думаю, вони точно так само бояться різних речей. Не думаю, що багато тих людей, що живуть в Росії, аж бігом ведуться на політику, яка зараз ведеться.

— Стосовно російських інвесторів, коли прийшла до влади «Партія Регіонів» і Янукович, я спеціально поїхав в Москву на конференцію по фондам прямого капіталу, інвестуванню. Ну, я думаю, раз звідти мають бути інвестори, мої клієнти мають знати, кого обирати, хто дає найкращу ціну. Я, на жаль, не відчув такого глобального інтересу. Кілька прикладів. Ми працювали на ринку радіо, Іван Таврін, який зараз, увійшов у «Вконтакте», він займався тим, що скуповував регіональні радіоканали в Росії і продав свій бізнес. Ми з ним зустрічалися. Він мене питає, який ринок по радіо рекламі в Україні. Я кажу — 50 млн $. Він каже, «слухай, це ж як ринок Санкт-Петербургу, а скільки коштує радіостанція?» Кажу, 1 млн дол. «1 млн. — це як в нас в Уфі. Дуже дорого, окупність нецікава». Ми працювали з великим рітейлом у Західній Україні, ну і подзвонили до російського рітейлора — ось тут у Західній Україні, один з лідерів, 100 магазинів, вони кажуть: «Ну так, а що ще хтось є? Знаєте, нам не цікаво купити когось на Західній Україні. Цікаво купити когось по всій Україні, а так — ні». Тому, я не очікую, що таких інвесторів буде багато приходити.

— У Росії були дуже сприятливі умови чотири роки, якими вони не дуже користувалися. Зараз від згуртованості регіональної бізнес-еліти буде залежите наскільки швидко сюди прийдуть інвестори. Одна з цілей сьогоднішнього заходу — показати, що є люди, які адекватно сприймають ситуацію й мають розуміння куди рухатись. Є банкіри, які зважено підходять до ризиків. Бізнес, який не біжить за спекулятивністю, який планує на завтра. На місці будь-якого інвестора, який подивився телебачення і побачив Грушевського, певний острах напевно би був. Навіть я був у суботу-неділю в Литві, виходить газета з Тимошенко на обкладинці і показує, що Тимошенко хоче бути прем’єром. Вони кажуть: ну все, тепер у вас все буде добре. Але ми українці розуміємо, що ця інформація є викривленою. Перед прийняттям рішення у будь-якого інвестора буде декілька спроб проаналізувати ситуацію, як працює уряд, які реформи впроваджує. Скільки би новий голова Нацбанку не розказував би щось, поки не буде прийнята постанова №576, поки не будуть зроблені перші стабілізуючі кроки, не буде зрозуміло, які прогнози.

Насправді три місяці всі слідкують, що відбувалось на Грушевьсого. Це насправді дуже сильно відволікає від прогнозування, а неможливість прогнозування не стимулює до якихось інвестицій не тільки російських, але й інших інвесторів.

— Є деякі інші питання: яка справа з коштами, що з фінансуванням? Як, панове банкіри, ви відчуваєте ринок?

— Якщо подивитися на статистику, то ситуація зараз кардинально відрізняється від того, що було у 2008 році. Доля валютних кредитів в портфелях суттєво зменшилась. Якщо раніше було 70%, ну наприклад по фізичним особам в валюті й відповідно коли курс з 5 став 8-9, 70% цього портфелю отримало шалене навантаження, зрозуміло — великі проблеми. Ті дії, які були зроблені на дедоларизацію економіки, не все було погано, були й позитивні кроки. Ці позитивні кроки призвели до того, що на теперішній момент в кредитному портфелі по фізичним особам доля валютних кредитів лише 30%. Тобто це коливання курсу зараз не є таким драматичним як у 2008 році. І я навіть не думаю, що воно може призвести до колапсів та проблем для банків.

— Ми не призупиняли кредитування, ми не обмежували суми на беззаставні кредити. Підхід був такий, як «Альфа» кредитував в Росії — не призупиняли кредитування, а вводили обмеження на видачу готівки в банкоматі. Ситуація по ОТП банку була дуже поганою у Донецьку, на вихідні практично в банкоматах грошей не було, точково в Києві. Ми не мали валютної готівки якийсь час, як на мене це було краще, ми не віддали ті депозити, які б могли віддати. Кількість погоджених кредитів зменшено на 30%, факт, тим не менш, ми їх продовжуємо видавати.

— При коливанні національної валюти на 20%, ставка в 18%, яку надають зараз деякі банки, навіть не покриє тих коливань. Тобто, ми говоримо про великий ризик банкрутства певних банків, які не зведуть свій баланс в плюс.

— Питання фінансової ситуації в банківській системі це трошки інше, ніж політика на місцях, яку диктує банк в свої відділеннях. Сьогодні найбільша проблема, яка є в банківській системі з точки зору фінансів — це відкриті валютні позиції, які створені ще на початку 2000-х років. Що таке валютна позиція для кожного підприємства — це різниця між активами та пасивами. Фактично, всі резерви, які створюються в іноземній валюті знімаються й попадають нормативом у 5%. В свій період часу, в 2000-х роках, коли це регулювалось, банки заставили цю валюту власне продати. Валютні резерви фактично були продані — були загнані під цей ліміт в 5%. Чимало банків тримає цю валютну позицію до сьогоднішнього дня. Сьогодні ми перейшли в плаваючий курс, банки однозначно терплять збитки від того, що кожного дня він переоцінюється. 9,43 — зараз курс (станом на 26 лютого — прим. ред.). 1,4 різниця від початку падіння курсу — легко порахувати збитки, якщо в когось 10 млн. дол., а в когось навіть 100 млн. ця позиція. Ясно, що це відобразиться на політиці банків.

Зараз епіцентр подій змістився з Західної України. Тиждень-два ми терпіли страшний відтік депозитів — від 5-6% до 12-15% зі всіх рахунків, страшні цифри, ніхто не знає до кінця цілковитої правди, який він був. Це зрозуміло, в одному банку така ліквідність є, а в іншого банку такої ліквідності не має. Зрозуміло, обережний банкір зупиняється в кредитуванні під час такої ситуації. Кожен банкір диктується умовами ліквідності на той період часу, тому пріоритетом є виконання зобов’язання по відкритих кредитних лініях, пріоритетом є повернення депозитів.

Якщо ми з іншого боку подивимось на першу десятку банків, ми там з проблемних банків бачимо тільки «Брокбізнес». Це мене радує. Цей великий процент банківської системи має гроші, а тому буде виконувати свої зобов’язання. Ми не є так критично залежні від такої кількості малих банків, які сьогодні будуть терпіти від проблем ліквідності. Хоча з іншого боку — все залежить від політики нового керівництва і Степана Кубіва. Тому що ця 49-а постанова, з моєї точки зору була створена лише для тих банків, які не витримають ліквідності й вона була позитивною. Чи буде ця постанова продовжена чи не буде? Я знаю, що була зустріч в Києві з першою десяткою (банків — прим. ред.), й перша десятка не стоїть на позиції того, щоб зупинити дострокове розірвання депозитів. І ясно, що диктують умови великі банки, і від цього буде багато чого залежати. Ця публічна заява — 24-26, де пан Кубів просить час, аби зрозуміти ситуацію і видати якісь нормативні документи, щоб відреагувати на ситуацію. І він вважає, що це був найвищий курс, який був вчора — давайте повіримо. Тому що сьогодні ми найменше маємо думати, що ці люди заангожавані корупцією, мають якісь там питання особистої наживи. Їм насправді потрібен час, щоб з усім цим справитись.

Оптимістична нота: на Західній Україні ситуація врегульовується. Ситуація є спокійна. Ми чекаємо, як буде врегульована ситуація на Півдні та на Сході. Якщо вона буде врегульована, то я впевнена ми будемо довго відходити від плаваючого курсу, нам прийдеться багато заробляти, щоб покрити ці збитки. Питання резервів, переоцінки, математики, статистики. Це ніяк не впливає на грошові покази. В першій десятці-двадцятці банківської системи — все гаразд.

— Те, що банкіри будуть заробляти менше, не буде тішити бізнес. Питання ще складніше: банки будуть заробляти менше, будуть піднімати ставки. Другий чинник, який буде впливати на вартість ресурсів, вартість проблемних кредитів — очевидно багато клієнтів зафінансовані в доларі і їхні бізнеси не мають можливості швидко реагувати в своїй прибутковості. В більшості випадків прибутковість бізнесу інакша, ніж пів року тому, коли видавалися ці кредити. Які прогнози стосовно цього?

— Якщо подивитися на статистику, то ситуація зараз кардинально відрізняється від того, що було у 2008 році. Доля валютних кредитів в портфелях суттєво зменшилась. Якщо раніше було 70%, ну наприклад по фізичним особам в валюті й відповідно коли курс з 5 став 8-9, 70% цього портфелю отримало шалене навантаження, зрозуміло — великі проблеми. Ті дії, які були зроблені на дедоларизацію економіки, не все було погано, були й позитивні кроки. Ці позитивні кроки призвели до того, що на теперішній момент в кредитному портфелі по фізичним особам доля валютних кредитів лише 30%. Тобто це коливання курсу зараз не є таким драматичним як у 2008 році. І я навіть не думаю, що воно може призвести до колапсів та проблем для банків

Після 2008 року ми особисто прозріли. Виявляється, не можна давати валютних кредитів, якщо не має валютної виручки. Всі про це знали і всі на це закривали очі. Після 2008 року наш банк проводив таку політику — не має валютної виручки, не має кредитів. Хто є в зоні ризику? В зоні ризику є ті компанії, бізнес яких залежить від імпорту. Якщо в собівартості велика складова імпортної частини — їхня маржинальність одразу падає, тут дійсно проблеми. Давайте подивимось, чи це драматично для всього бізнесу? Говорити про те, що підвищення курсу призведе до суттєвого погіршення портфелю не погоджуюсь. Якщо він правильний, здоровий, цього не відбудеться. Яким чином частина компаній це компенсує? Компанії, які імпортують в складову, вони інвертують це в ціну — одразу повертають свою маржинальність.

Якщо в нас буде велика доля імпорту, який висновок? Розвивати український бізнес.

— Є інше гостре питання, яке лежить прямо на поверхні і впливає на всі ці речі. Ми не обмежені тільки Західною Україною, крупні банки представлені на всій території держави — там паніка, вимітають гроші з депозитів, поточних рахунків. Що буде з ліквідністю, не тільки в плані окремих відділень чи банків, — це дуже велике питання. Поки прийдуть інвестори — до цього треба дожити. А за цей час відбудеться багато, на жаль, песимістичних речей — і в бізнесі, і в банках з ліквідністю. Ми говоримо про інвесторів, але…

Зараз глобальне питання номер один — заспокоїти населення. Мають бути якісь заяви, не локальні, а в межах держави. За ці останні три дні ми тільки чуємо — «дефолт!». Значна частина населення не розуміє змісту цього слова. Всім страшно, паніка поширюється дуже швидко. Ці речі треба зняти. Всі банки змушені — не від кращого життя — підняти ставки.

На сьогоднішній день не секрет, у Львові юридичних осіб, які можуть в день розмістити на три дня, на тиждень декілька мілльонів доларів не так багато. Всі банкіри, які тут присутні знають їх поіменно. Ми з ними спілкуємось тільки в порядку черги. Коли, наприклад, я називаю цьому клієнту ставку у 18%, то мені кажуть — тут, в іншому банку мені пропонують 30%. О, я перепрошую! Говорити зараз про ті речі, хто стільки втратить, чи піде банк на зустріч. Всі підуть, і клієнт піде, іншого варіанту не має.

Зробити все для того, щоб поки прийде цей інвестор ми знаходились на плаву і ситуація не загострювалась. Тому, треба опустити весь цей песимізм, зрозуміти і знайти конкенсунс.

— Дві ремарки по останньому виступу — стосовно заяв на рівні держави. На свій обивательський варіант — не вірять державі. Не має тої держави, якій би можна було вірити.

В даному випадку, не мені вас вчити бізнесу, але мене значно заспокоює, коли до представника бізнесу, особисто звертається людина, яка відповідає за ваше відділення чи керівництво вашого відділення з відкритим листом, який би переконав у виконанні зобов’язань. Пан Кубів — поважна людина, і все напевно буде добре. Але йому поки що не вірять, на жаль.

— Реакція банків у 2004 році й зараз — вона чомусь відрізняється. Мені здається, що тоді була краща комунікація незважаючи на те, що ситуація була менш гостра. Наша компанія працює в сфері IT, контракти ідуть з-за кордону. Коли ми почали програвати тендери індійцям, китайцям, по різним проектах, клієнти почали сумніватись — ми всім направили листи. Ми всім спробували роз’яснити, яка ситуація є в державі, не то що з телевізора, яка ситуація є в IT сфері. Це мало ефект. Натомість, ми, наприклад, в кількох банках тримаємо депозити.

Звичайно, я дивився на їхній попередній баланс, якісь дані по своїм каналам знав. Я вважаю, що в частині того, що тепер пішла паніка, мабуть є недопрацюванням і банкірів.

— Що дуже бракує Україні — це розвиток громадянського суспільства. Десь місяць тому я вперше почув, що іноземні замовники дуже суттєво переглядають свої контракти щодо України. Відповідно, чим більше впевненої інформації виходить на зовні, тим краще. Запізнення інформації — воно справді існує. Велике прохання до всіх, хто має можливість будувати спільні комунікаційні ланцюжки на зовні. Зараз працюють ініціативи звичайних людей. Спілкування і якась відкритість — пом’якшує репутаційні ризики.

— Одна пропозиція про громадянське суспільство. Багато всього в економіці залежить від політики та тої дурнуватої інформаційної атаки. Є пропозиція для всіх, хто має, хто спілкується, має партнерів на Сході України, на Півдні. Розповсюдити заяви, що це все брехня. Рівень тої атаки ми відбивали в своїй площині. Ми не знаємо, яка наступна атака. Бажано, зіграти на випередження. Не чекати того, що буде. Давайте ми зараз це в своїй площині зробимо.Інакше нічого не зміниться!

Дешевше злітати в Барселону, в Америку за ті ж самі гроші. Це триває цілий день, з пересадкою в Києві. Як це так? Ми маємо спілкуватись із колегами. Ми недостатньо комунікуємо один з одним. Тож, можна звернутись з тим, давайте ми будемо дофінансувати якийсь там літак, умовно кажучи, що на голову приходить. Але щоб такий літак, наприклад був.

Це тільки починається та інформатака. Йдеться питання про татар, ще про когось, дуже гарно вчора заявила Мар’яна Савка, яка видасть книгу російською мовою. Але того всього замало. Тих речей все одно трошки мало. Потрібно, щоб побідні речі розповсюддувалися по горизонталі. Знаєте щось прийде, а ми не знаємо як на це відповідати. Давайте ми такими речами закидаємо їх всіх. Їм тяжче буде щось придумати. Адже час іде на дні на години.

- Я гордий що суспільство зуміло самоорганізуватись та виробити якісь кроки без ручного управління однієї людини — це свідчить про певну розвинутість людей. Вміння домовлятись українцям притаманна. Дякую партнерам за допомогу в організації всіх наших подій, давайте розбудовувати якісь платформи спілкування і далі. Давайте комунікаційних площин спілкування зробимо більше. Чим вони будуть різноманітніше тим для суспільства більш ефективніші. Дуже б хотілося, що б та сама асоціація банків Львівщини генерувала посил до людей — бізнесу, приватних вкладників. Гасло «Я крапля в океані» це підтверджує.

Народ, який пройшов такого роду випробування, в тому числі й нещодавні, який зберігся — дає підстави: а) дивитися з оптимізмом; б) для довгого планування своєї діяльності. Чим більше громадських ініціатив, позитивної комунікації, зваженої державницької діяльності, тим більше буде впевненості в наших діях. Є велике коло людей, які люблять цю країну, та щось для цього роблять.

Учасники: Хариш Ярослав, Арія Груп (Алекс Со); Кійко Олександр, Хліб-Трейд (ТМ Просто Добрий Хліб); Іван Качерай, банк «Київська Русь»; Іван Феськів, компанія Eleks; Романів Ігор, ВТБ банк, Ларіонова Оксана, компанія «Дей-сон»; Рязанцев Андрій, «Ідея Банк»; Йонас Триггвасон, мережа аптек "Сальве"; Варварич Марія, СК «Уніка»; Орловська Ірина, «Райффайзен Банк Аваль»; Олег Сергеєв, UniCredit Bank, Леся Сирота, ОТР банк, Походзяєва Ірина, «ВіЕс банк»; Моргаєв Євген, «Комплексне Управління Бізнес Процесами», Симовоник Дмитро, Citadel Capital; Яценко Тарас, «Твоє Місто»; Процик Остап, Журнал Егоїст, Довганик Мар’яна та Глащенков Володимир (HD Partners).

Організатор бізнес-сніданку Break West: ТОВ «Юридична компанія «Ейч.Ді.Партнерз»

Партнери: «Арія Груп», «Уніка» та Postpaper.