Жіноча майстерня

Мета «Жіночої майстерні» — демократизувати громадській простір та заохотити жінок до спілкування та активного використання велосипеда, як транспортного засобу.

«Жіноча майстерня» — це серія майстер-класів, кінопоказів для жінок і про жінок, і є спробую перенести традиційні жіночі заняття, на кшталт в’язання, з приватного в публічний простір, а також навчити жінок ремонтувати власний велосипед. Жінки займалися крафтивізмом (форма активізму, який базується на ремеслених практиках, переважно в'язанні.) та ярнбомбінгом (різновид вуличного мистецтва, яке полягає в прикрашанні вуличного простору кольоровими плетеними чи трикотажними виробами).


Дитячий куточок за роботою: Валерія Пітлик проводить художній майстер-клас.

Впродовж роботи майстерні працював дитячий куточок. Поки мами спілкувалися, вчилися ремонтувати велосипед, їхні діти займалися з львівською художницею — розмальовували пляшки, робили сувеніри, працювали з фарбами.

Велокухня

Як доглядати за своїм велосипедом та як вирішити прості технічні несправності — про це розповідали на «велокухні» Катерина Артюхова та Ірина Патрон. Дівчата підготували презентацію про різні типи та види велосипедів, розповіли про базові компоненти, після чого відбулась практична частина — учасниці вчились використовувати вижимку.

Відгуки учасниць
Марта (на фото — праворуч), волонтер «Майстерні» у вільний час брала участь у заходах «Жіночої майстерні», аби спробувати краще оволодіти практиками в’язання та зробити щось спільне з іншими людьми. Оксана, яка нещодавно переїхала з Криму до Львова, говорить про те, що тут можна завести теплі знайомства та відзначає тепле дружнє спілкування, по-родинному затишне.

Слово організаторам
Організатори «Жіночої майстерні», зліва направо: Анна Хвиль, Надія Чушак та Йош.
Ось що про це говорять організаторки майстерні (ініціативна група «Спиці»):

Аня Хвиль: «У нас дуже сильні в суспільстві родинні зв’язки, а от дружні зв’язки, особливо серед жінок старшого віку, які більшість часу проводять із сім’єю і не завжди підтримують стосунки з подругами, бажають кращого. Ми хотіли використати хатню роботу як привід для спілкування жінок, можливість спільного проведення часу. З одного боку, це дозвільне і просте, з іншого боку, інструмент соціальних змін. Те, що тут відбувається — це жіноча взаємодія, й ми свідомо назвали практики словами з іноземної мови аби показати, що на в’язання та плетіння можна подивитись по-новому».

Надія Чушак: «Наша мета — демократизація способів та шляхів використання громадського простору, заохотити жінок активніше використовувати велосипедний транспорт у Львові, не лякатись, якщо щось поламається. З іншого боку, перенести таке домашнє заняття як плетіння в громадський простір. Ми хотіли посилити присутність жінок у громадському просторі — власне, показати, що громадський простір можна по різному використовувати».

Йош: «На «Жіночій майстерні» можна поспілкуватись, обмінятись досвідом та відкрити для себе нові техніки та ідеї, які можна надалі використовувати. Наш вечір кінопоказів зібрав добірку дуже надихаючих фільмів: тут показано те, як можна таке мистецтво популяризувати, які витвори зробити колективними, які техніки можна використовувати».

Вечір кіно

Хто не зміг потрапити на кінопоказ в майстерні, має змогу подивитись фільми онлайн:

Плетене місто, реж. Сюрсо Мартінез, Іспанія

Вишиті історії, реж. Rachel Tavernor, Велика Британія

В’язанка, реж. Лаура Неувонен, Фінляндія