Найактивніші мешканці Підзамче завітали на «Майстерню міста», де вони обговорювали свій район, пригадували цікаві місця, та генерували ідеї того, як змінити його на краще. Згадували про горілчану фабрику Бачевських, алмазний завод, конюшні та бараки, в яких жили німці, та навіть історію караїмів — євреїв-християн, які свого часу оселилися на Підзамче. Все це учасники зустрічі — жителі Підзамче - зобразили у вигляді мап. Хтось малював і розповідав про проблеми району, хтось зобразив свої мрії та бачення простору. Це так звані «ментальні мапи», в яких мешканці зафіксували власні спогади та асоціації на папері. Отримані результати, а це стало близько 15 мап від 15-и жителів Підзамче, організатори передали «Інституту міста», який прийматиме їх до уваги при облаштуванні публічних просторів на Підзамче.

Пан Ігор розповідає про свої мрії:

«Колись, де зараз капличка на Високому замку, й багато хто бере воду з джерела, текла ріка по теперішній вулиці Стрімкій. Ту ріку — заховали. Тепер, за бажання, це можна поновити й зробити гарний парк на місці, де зараз руїни. Також, є вулиця Богдана Хмельницького, а пам’ятника як такого у Львові нема. Біля гори Високий Замок війська Богдана Хмельницького стояли — це жива історія, а Кривоніс взяв її штурмом, пам’ятника в підніжжі немає. Якщо вдасться відновити ріку й облаштувати парк, в якому спорудити пам’ятник, який би проглядався і з трамвая, і поїздів, а трохи далі пам’ятник героям Революції гідності — пам’ятник Небесній сотні. Також, поруч є Лиса гора, й побажання моєї дитини зробити там парк атракціонів на зразок Уолта Діснея як для дітей, так і для дорослих і атракціони, і гойдалки, і оглядове колесо. Там багато місця, але зараз, це все захаращено, в той же час рельєф дозволяє гірки зробити. Лише бажання, а гроші - знайдуться. Будемо сподіватися, що гроші у державу будуть вертатися, а пам’ятник небесній сотні буде їм — чиновникам - про це нагадувати».

Йосип Мартинович про своє сприйняття Підзамче:

«Цей район — Підзамче, я знаю з 1946 року. Я виріс на вулиці Мечнікова, там де Личаківське кладовище. Коли я проїжджав по Підзамчу, і по Городоцькій, то моє побажання було ніколи не мешкати ні на одній, ні на другій вулиці. Так сталося, що потім я жив і на Городоцькій, і на Підзамче. Хочеться, щоб вже швидше зробили капітальний ремонт і на Хмельницького, і на прилеглих вуличках — на нашій вулиці, є просто залишки асфальту, і одні ями, прориває водогін, асфальт вже стерся, й ці всі вулички потрібно капітально ремонтувати.

Підзамче може пишатися багатою історією. Воно, я скажу мовою оригіналу є «Жидовське пшедмєстє» - жидівське передмістя. Там колись, в середні віки, жили українці, а єврейська громада не була такою численною, згодом витіснили українців. Яким чином? - Скуповували землі, скуповували будинки. На Підзамчі євреї говорили так: «уліци ваше, в доме — наше». Підзамче — це городи міста Львова. У всі часи, серед гебраїв — так правильно пишеться, але буква «г» не вимовляється, були матеріалісти та віруючі іудеї. Серед ідеалістів були ті, які вірили в прихід Христа, й такі, які не вірили. І ті, хто вірили в прихід Христа — були ізгоями, їх витіснили Анатолію - Північну Туреччину ще до того, як туди прийшли турки. Потім, з Середньої Азії іх витіснили в Крим, потім прийшли татари з Волги і витіснили їх на теперішню територію західних областей України, Білорусії та Литви. Таким чином, караїми вірують в Христа і використовують Євангеліє — Новий Заповіт, це християни, які послуговуються Євангелієм, а не Талмудом. Я таких особисто знаю, ті що живуть тут і ті, що виїхали в Ізраїль. Вони гебраї — євреї, а жид — то вже польською мовою. Там, де проходить залізниця, було старе-старе жидівське кладовище, цвинтар, але його вже не існує не менше 150 років, відтоді, як провели колію і той цвинтар був ліквідовано. На вулиці Остряниці, там де конюшні, там в тих бараках мешкали німці. Там вони будували млин».