Іріс Гляйхман, керівник проекту «Муніципальний розвиток та оновлення старої частини міста» (GIZ), ділиться досвідом організації та проведення міського воркшопу «Майстерня міста», який тривав понад три тижні у Львові.
— Цьогорічна «Майстерня міста» відбувається вже втретє. Попередні два роки вона розташовувалась на площі Ринок, тепер же — в парку Франка. З чим було пов’язано перенесення місця?
Так чи інакше, ми думали змінювати місце проведення «Майстерні», хотіли переносити її на Північ, в район вулиці Підвальної. Нашою метою було залучити не лише людей з району, а й тих, хто проходить повз, йдучи на роботу чи з неї. Для цього парк ім. І. Франка підходить куди краще, й до того ж відвідувачі можуть відпочивати серед зелені. Щодо пл. Ринок, де «Майстерня» проводилася попередні два роки, то там багато кафе, туристів та шуму. Ми також думали про пл. Святого Теодора, однак не були певні, що нам вдасться привернути увагу звичайних людей, а не лише тих, хто там живе.
— Форма павільйону є сама по собі цікавою. Розкажіть, будь ласка, про формат «Майстерні міста». Що таке міський воркшоп?
«Майстерня міста» чи подібні заходи мають відрізнятися від того, що ми зазвичай бачимо. Це не так, що можна просто купити тент в будівельному гіпермаркеті чи деінде. Це має бути щось особливе, наприклад, прикрашений контейнер, транспортний засіб, чи що-небудь інше, що може здивувати. І проходячи повз, хтось собі подумає: «О! А що це таке?». Таким чином, до заходів можуть долучитися усі охочі, а не лише користувачі соцмереж. Ось чому важливо, що «Майстерня міста» є публічною.
Ми разом з колегами проводили подібні заходи в інших містах — це по-іншому виглядало, порушувались дещо інші теми, але ідея спільна: ти ставиш щось оригінальне в конкретному місці, використовуєш це місце за дещо іншим призначенням й у дещо іншому вигляді, ніж яким воно є зазвичай. Ви пропонуєте деякий контекст та розпочинаєте обговорення цієї теми.
— Наскільки популярним є такий формат міських воркшопів в Європі? Чи є у вас досвід проведення подібних заходів?
Наведу приклади проектів, у яких я брала участь у Дрездені. Поряд з річкою, яка тече Дрезденом, розташована колишня промислова територія. Мешканці міста вважають її поганим місцем. Ми залучили митців, які працюють зі світлом, й організували арт-перформанси, що тривали кілька днів. Таким чином, ця територія вздовж річки привертала до себе увагу. В цьому проекті брали участь близько 8 митців, та 2-3 людини, які займалися організацією та пошуком фінансування.
Ще один приклад, також пов’язаний з Ельбою. Нещодавно у Дрездені була повінь, цілі будинки зникли, а тому люди були дуже налякані. Коли вода в річці опустилася до свого звичного рівня, ми спустилася на берег, організували події та виставки навколо цього місця і людям це було цікаво. Взагалі, це цікавий досвід, коли місце, повз яке ти проходиш щодня, в якийсь момент виглядає інакше.
В інших містах Німеччини відбуваються подібні заходи, які, звісно, відрізняються за форматом, однак головною ідеєю їх також є спільність. Наприклад, свято вулиці, коли одна ініціатива в одному з районів міста на два-три дні влаштовує спільний захід. Необов’язково ця подія має на меті привернути увагу всього міста. Такий захід може об’єднувати людей, дотичних до цього кварталу — людей, які тут живуть, працюють, мають власну крамницю чи, можливо, водять дитину в дитячий садочок, а поза тим ще й інституції, які долучаються до проведення заходів. Зазвичай ці заходи присвячені сусідству з метою привернути увагу до цього району.
Воркшоп — цілком звична форма для таких заходів. Як приклад: у когось поламаний велосипед, у «Майстерні міста» його можуть полагодити ті, хто вміє це робити, чи ,скажімо, мешканці мікрорайону діляться своєю історією про квартал, або інші заходи, що дають можливість розуміти місто, досліджувати будівлі, які в ньому є. Таким чином, за допомогою цього способу можна запропонувати комунікацію з тими, з ким ти зазвичай не комунікуєш, позаяк не дзвонитимеш кожному зі свого будинку у двері, щоб познайомитись.
— Павільйон і справді спонукає до комунікації. Питання наступне. Кого ви прагнете залучити до міського воркшопу? І яка головна взаємодія, на яку ви очікуєте?
Зрештою, ми хочемо налагодити контакт з тими, хто нас не знає, з метою розпочати діалог. Ба більше, «Майстерня міста» — це постійний діалог. Кожен може мати свою особисту думку щодо певних процесів чи явищ у місті. Однак це щось більше, ніж розмови в офісі. Це та точка, де починається співпраця. Люди приходять, розмовляють, актуалізують питання, а інші люди починають над цим замислюватись. Вони беруть ці думки і приносять до себе в дім, в офіс. Саме тому це добре місце для початку діалогу.
Ще одна важлива річ — зацікавлення. Те, що зараз ми тут — це не обов’язок, а радше зацікавлення. На заходи ніхто не спонукає приходити людей, що дуже важливо. Інколи ніхто не приходить і на події є тільки організатори, але в будь-якому випадку приємно зустрітися в «Майстерні міста», а не в офісі.
— Яким чином можна залучити мешканців міста до діалогу?
Перший етап діалогу — це участь, те, як ви взаємодієте одне з одним. Наприклад, гра «Леополіс» — зразок того, як можна рефлексувати про місто чи як ви використовуєте міський простір. Вело-поло — не ідеальний захід для такого формату, як «Майстерня міста», але люди мають фан, задіючи свій велосипед у дещо інший спосіб, ніж пересування з пункту А до пункту Б. Ви можете грати разом в гру та взаємодіяти одне з одним. Ще один приклад, Urbanideas — також цікава ідея: ти можеш приліпити на карту наліпку в те місце, яке тобі подобається чи навпаки, або яке має бути покращеним. Я спостерігала, як люди розмовляли: «Це те місце? Ні, ні, потрібно наклеїти тут» або «Як думаєш, щось має бути тут чи тут?». Знову ж таки, це щось, що змушує тебе задуматись про навколишнє середовище. Лекції, фільми та дискусії так само спонукають до цього. Ви можете спробувати взяти ровер у безкоштовному прокаті. Є люди, які, можливо б, почали користуватися велосипедом. Це дуже добре спробувати, їзда на велосипеді відкриває інші почуття та можливості. Дорога на роботу може стати приємною.
Ми почали «Майстерню міста» з ближчого контакту. Наприклад, люди могли побачити і зрозуміти, як реставруються балкони. Важливо, щоб вони фізично, а не абстрактно, побачили, як це відбувається .Коли вони бачать, як ти береш кожен шматок, його позначаєш, люди беруть у цьому участь й отримують певне розуміння процесу. Коли ти розумієш процес, то починаєш дивитися на навколишні речі дещо під іншим кутом зору. О, це складно реставрувати, бо місто складається з певних особливих рис. Якщо ми їх збережемо, то й місто буде виглядати по-особливому. Є ще інші процеси, наприклад, реставрація дверей чи подвір’їв, аби їх відреставрувати, сусіди мають спілкуватися. Під час таких проектів деякі сусіди вперше розмовляють одне з одним. Люди, які займаються однією темою не завжди комунікують між собою.
— Що потрібно для того, аби зробити «Майстерню міста»? Які ресурси були задіяні?
Багато заходів у місті так чи інакше містять комерційну складову. Звичайно, щоб організувати та провести «Майстерню міста» необхідні кошти, є певні витрати, але все ж таки це не є заробляння грошей. Якщо міський воркшоп триває один-два дні, то витрати не є значними в порівнянні з «Майстернею», тривалість якої майже місяць. Окрім коштів, йдеться й про значні зусилля.
Щоб розпочати що-небудь, необхідно багато зусиль. Потрібно бути готовим працювати всю ніч і не лише одну ніч. І навіть, коли вже все підготовлено і здається, що все під контролем, то це не так. З двадцяти п’яти груп, які проводять свої заходи у «Майстерні міста», знайдеться десять, які скажуть: «Вибачте, ми не встигли підготуватись». Ви маєте бути підготовленими до цього. Ви організовуєте людей, це певна відповідальність. У кожному місті є люди, які прагнуть активізувати міський простір чи інші теми, або ж об’єкти, які ніхто не використовує. Важливо, щоби була людина, яка усвідомлює мету, якої ви прагнете досягнути і яким шляхом піти. Звичайно, це потребує фінансування. Нам простіше, бо ми маємо фінансування через проект GIZ.
Підсумовуючи, проект має бути наповненим чіткою відповідальністю. Для організаторів важливо розуміти ідею проектів, які подають для «Майстерні міста», потрібно чітко розуміти, які проекти та ідеї підходять. Також слід вміти сказати «ні» тим ініціативам, які не вписуються в концепт. Але в цьому сенсі ми доволі відкриті та гнучкі, й наша ідея — залучати різні осередки. У Львові, так само як і в Україні загалом, потрібно підтримувати ініціативи чи тих людей, які тільки стають ініціативою.
— Кого ви залучали до організації та проведення «Майстерні»? Чого очікувати наступного року?
В цілому, отримуємо задоволення від проведення Майстерні міста, ми ж не просто адміністратори. Водночас ми намагаємося долучити різні ініціативи. Ми намагаємося щось розпочати, передати свій досвід, щоб це підхоплювали інші люди та ініціативи. Було лише кілька партнерів, коли ми проводили першу майстерню. Наступного року їхня кількість збільшилась. А цьогоріч їх було значно більше, багато організацій до цього долучилось. Цього року ми спробували передати досвід, зокрема Дем’яну Данилюку, який, з одного боку, є працівником мерії, а з іншого — громадським активістом. Наступного року, можливо, хтось інший це буде організовувати. Навіть майстри, які зводили майстерню, роблять це вже третє, то ж вони мають певні навики, хоча, ясна річ, саму форму потрібно змінювати. З одного боку, потрібні знання й досвід, а з іншого, міський воркшоп має бути унікальним, заради привернення уваги.
— Чи хочете ви поширювати ідею урбан-воркшопу й проводити його в інших містах?
Так, ми хотіли, аби люди підхопили цю ідею й втілювали її у своїх містах, копіювали чи в оригінальній версії робили її у десять разів краще. Тут багато варіантів, як саме подібні заходи можна втілити. Ми б хотіли, щоб переймали досвід не лише «Майстерні міста», а й «Інтегрованої концепції розвитку старої частини міста Львова». Щодо того, чи надалі проводитимемо «Майстерню міста» у Львові, то це залежить від наших ресурсів. Кожен проект GIZ має власну тему й працює за різними напрямами. Тут, у Львові, ми робимо акцент саме на збереженні та відновленні старої частини міста. Головний офіс у Києві займається проектами, пов’язаними з врядуванням.
— Що потрібно враховувати при організації міського воркшопу на кшталт «Майстерні міста»?
Важливо, щоб поряд не відбувалися інші заходи. Перед тим, як проводити щось подібне, необхідно в письмовій формі погодити це з мерією, що нічого іншого поряд не відбуватиметься. Немає значення, який це захід — футбольна фан-зона, фестиваль для дітей чи дорослих, ми нічого проти футболу не маємо, як і проти інших заходів. Головне, щоб не було змагання звуком. Ще одна проблема, на яку ми наштовхнулися — це проблема зі світлом. Коли ми проводили «Майстерню міста» попередні роки, то брали електрику в мерії, й нам, зрештою, непотрібно її багато — для комп’ютера чи мікрофона на годинку чи дві. Цього разу ми мали підключити власну електрику, оскільки світло — не державне, а власником є монополіст, то це нам обійшлося в дуже дорогу суму. І в порівнянні до події, яку ми робимо, ця сума була поза межами здорового глузду. Тож обираючи місце для проведення майстерні, дивіться, щоб там були сусіди, які б могли поділитися електроенергією.
Ми будемо раді, якщо інші ініціативи в інших містах підхоплять цю ідею та будуть її розвивати. Ми будемо раді, якщо хтось зробить це краще за нас, залучивши мешканців, ініціативи та різні інституції для актуалізації міського простору у своєму місті.