Те, що зранку починалось як мирна акція протесту під кінець дня нагадувало вже справжню революцію. Що вчора відбувалось в столиці: мирна хода від пам’ятника Шевченка до Майдану Незалежності; захоплення адміністративних будівлей КМДА та Будинку профспілок; справжня боротьба біля Адміністрації Президента на Банковій; розгубленність вдень та чітка координація подій ввечері. Редакція Postpaper була свідком багатьох подій та задокументувала настрої, які панували Києвом протягом вчорашнього дня.

Наприкінці тижня Євромайдан називали «мертвим»: панувала апатія, розчарування, відсутня координація дій та, за великим рахунком, не зрозуміла позиція опозиційних сил. Цей майдан, за словами самих учасників, сам по собі «розсмоктався» б за декілька днів, але у п’ятницю, його учасників було жорстоко побито та розігнано. Ян наслідок, у неділю, 1-го грудня, у Києві на народне віче зібралось понад 700 тис. осіб. Які настрої панували серед людей, що вийшли на площі? Як розвивались події вчорашнього дня? Що вчора відбулось у Києві: мирна акція протесту чи початок революції?

Що можна сказати точно, так це безпрецедентна кількість людей на народному віче в столиці України, на вулиці якої вийшла найбільша кількість людей за всю її незалежну історію. Називають різні цифри: 500 тисяч, 700 тисяч, один мільйон? Точні цифри важко навести (як порахувати таку кількість людей?), але масштаби легко собі уявити. Після збору біля пам’ятника Шевченка люди рушили на Майдан Незалежності. За лічений час Майдан Незалежності був повністю зайнятий, так само як і вся вулиця Хрещатик, як і бульвар Шевченка, як і площа біля університету Шевченка. Людей було дуже багато.

Настрій всередині натовпу важко назвати піднесеним. Скоріше, панувало очікування: чи буде зайнятий майдан, чи буде влада використовувати силу, чи вийде багато людей на вулицю. Адже коли ти стоїш серед людей у натовпі, важко уявити, скільки людей попереду, а скільки позаду, та що, власне, відбувається. Єдине, що було зрозуміло, так це те, чому люди вийшли на площу: відстояти своє право вибору, а також показати свій спротив силовому розгону Євромайдану у п’ятницю. Головна думка першої половини дня: аби вийшло якомога більше людей.

Сотні тисяч людей рухались вулицями центру столиці без вигукувань політичних гасел та прояву агресії, - це була мирна акція протесту. Пожвавлення виникало біля пам’ятника Леніну, який міліція та беркутівці оточили щільним кільцем. Люди, які проходили повз вигукували «Ганьба» та «Чому захищаєте пам’ятники, а не людей?», - з такими питанням до охоронців підходив кожен третій.

В цей момент було точно зрозуміло, чому люди вийшли на площі:

Майдан було зайнято близько 13:00. «Йолку» захоплено, встановлено трибуну для політичних промов. Затишшя. Що далі?

Ось деякі настрої учасників та думки людей на Майдані у цей час, які вдалося зафіксувати:

Люди почали скандувати такі гасла самі. На самому Майдані було спокійно та піднесено, але почали з'являтись повідомлення про події на Банковій, про захоплення КМДА, про захоплення Будинку профспілок. Мобільного зв’язку на Майдані не має, Інтернет працює з перебоями, додзвонитись до когось дуже важко. У цей час дуже не вистачало інформації: не зрозуміло що і як відбувається.

В книгарні, поруч з майданом, на столі залишений кимось ноутбук – а там пряма трансляція Мустафи Найема на «Громадське ТВ» з Банкової. Всі не промовляючи ні слова спостерігають за тим, що відбувається в прямому ефірі. Твіттер переповнений повідомленнями: «Чому там не має нікого з політиків та опозиції?». А там – справжня війна: група людей приїхала з бульдозиром до Банкової з метою захопити Адміністрацію Президента. Частина бунтує, частина людей їх стримує, у камеру потрапляє діалог з перших рядів Здається, люди не розуміють що робити.

Очевидець подій на Банковій: «На Банковій – це був справжній гнів людей. Говорять, що там були провокатори. Так вони там були, але більшість людей туди прийшли за власною волею. Там було дуже багато агресії: кидали в беркутівців бруківку, забирали в них щитки, беркут майже не відбивався деякий час, після чого пішов в атаку. Стріляли димовими шашками, які вибухали під ногами. Спочатку всі дуже боялись і відходили, а потім звикли і продовжували наступати. Картина така: вибух, всі присідають та піднімають телефони, потім одразу встають і продовжують наступ. Безумство, були постраждалі. Беркут таки відповів силою, при чому дісталось, здається, найбільше присутнім журналістам. Били по камерам, обличчю. Ні Порошенка, ні пізніше Кличка там бачити не хотіли. Люди свідомо прийшли проявити агресію. Було видно, що більшість не знала, що робити. Склалось враження, що кожен був сам по собі. Говорять про провокаторів, але більшість – це люди, яких все дістало. Це були всі проти всіх».

Трохи згодом, Беркут відзначився захопленням Будинку письменників, що також на Банковій, в мережі багато фотографій побитих журналістів. Здається, журналісти - одні з головних жертв останніх подій.

Також, в мережі з’явився коментар учасника подій - беркутівця - з особистими враження від подій на Банковій. Рекомендуємо переглянути.

Люди розпитують один одного на вулиці про останні новини.

Ближче до вечора, відчувалась відсутність якогось плану та чітких дій. Що робити? Які плани на далі? Варто зауважити, що мирна демонстрація на Майдані продовжувала залишатись мирною: тут було спокійно, а політики зі сцени закликали не піддаватись на провокації та зберігати протест мирним.

Щоправда, в цей час не всі люди залишились на Майдані. Частина активних людей прагнула перейти від слів до дій. Зокрема, декілька сотень людей зібралось біля Українського дому. За чутками, всередині знаходились озброєні підрозділи Титану. Лунали гасла «Міліція з народом». Хтось вступав у переговори та закликав повернутись сюди пізніше. Поступово люди розійшлись. Загалом, координація була не зрозумілою, люди хаотично переміщувались центром міста від одного майданчика дій до другого, мирно без жодних сутичок.

На Михайлівській площі та на подвір’ї храму продовжував функціонувати пункт, де можна випити чай та перекусити, тут панує спокій. Багато людей стоять у колі та обговорюють, що буде далі. Лунають різні сценарії: від відставки уряду, нових виборів до силового розгону, федералізації країни або, навіть, роз’єднання по Дніпру. Дуже багато різних думок, про різні сценарії, провокації, «злив» Януковича, тощо. Насправді, говорять про страшні речі: армію, хімічну атаку, беркут, надзвичайний стан. Єдина впевненість тут: про безпечність саме цього місця: «Якщо що, сюди ніхто не зайде».

Присутні говорять про символічність Михайлівського храму, хтось промовив «Богородиця, Януковича прогані», - звучало як справжня молитва. Тим часом, біля пам’ятника Леніну гуртуються ті, хто хоче знести цей пам’ятник, чоловіки та запальні хлопці обговорюють яким чином це втілити.

Водночас, в центрі Києва у різних місцях можна натрапити на листівки 20-и річної давнини з зображенням Христа, - це їх розповсюджують українські художники. Говорять, що все має дуже символічний характер.

КМДА. Ввечері тут екскурсії: кожен може потрапити всередину. Будинок забарикадовують, усередині організовано медпункт, де допомагають постраждалим, яких небагато, але все ж таки є. Згодом, було озвучено цифру у 160 потерпілих під час сутичок на Банковій. Усередині КМДА все спокійно - черги на вхід та на вихід.

Десяток авто перекрили Хрещатик. Власники машин кажуть, що ніхто звідси не поїде. Ближче до ночі з'являються чутки про силовий варіант розгону майдану вночі, - Майдан барикадують. Тим часом, у Будинку профспілок розмістився координаційний штаб спротиву: тут шукають волонтерів, добровольців, обігрівають людей, формують комендантські загони. На вулицях вже не кричать «Ре-во-лю-ці-я», - тепер, все виглядає по-серйозному. Встановлюють наметове містчеко, дії на майдані куди краще скеровані та організовані, аніж в обід, закликають до мирних акцій та відставки уряду. Люди також і самоорганізовуються: з Майдану виганяють п’яних та неадекватних людей.

В очікуванні нічного розгону.

Майдан вистояв. Напруження збереглось. Всю ніч та ранок понеділка прибувають люди з різних регіонів України. Здається, все тільки починається. На Майдані кажуть, що найближчі дні - найважливіші.

Сьогодні кожен має вирішити, чи буде він брати участь у протестах, і якщо так, то в який спосіб.