Останні дні виявились досить напруженими та нервовими. Особливо, понеділок, 9-го грудня, під час якого відбулась зачитска урядового кварталу та з’явилось багато чуток про силовий розгін протесту. Редакція Postpaper побувала у серці спротиву — Майдані Незалежності, де ми запитували людей про їхні побоювання, організацію та власне сам Майдан.

На Майдані продовжується революція та буяє життя: працює польова кухня, лунають промови, збираються люди та висловлюють свої думки. Редакцію цікавило, що саме думають люди про Євромайдан, та якою є їхня реакція на останні події.

Як вам організація майдану?
Дівчата такого віку як я відстоють честь своєї країни, яку хотіли поставити на коліна. Ми підбадьорюємо чаєм, пригощаємо людей, щоб у них були сили стояти та відстоювати честь України.

Чи є побоювання?
Є страхи, що може бути силовий варіант. Але незважаючи на це, навіть якщо би били — всі все одно б залишились.

Що вам показав Майдан?
Україна — це одне ціле, Янукович хотів розділити країну, що означає розділити одне велике серце, одне велике серце Європи.

Як вам організація майдану?
Мені подобається організація Майдану, ми годуємо людей, ми їх зігріваємо. Я особисто займаюсь роздачею фруктів та чаю.

Чи є побоювання?
У мене їх не має. Вчора ми стояли на барикаді біля внутрішніх військ. Були харківські силовики, «не наші». Ми пішли до тих, хто до нас лояльно ставився й з ними спілкувались. А о 8-ій годині почалась сутичка, — 10 людей постраждало. Нас стояло 100 людей, — всі залишились разом, ніхто не розбігся, — ось чому я не боюся.

Що вам показав Майдан?
Ми одне ціле, — будемо стояти до кінця, поки Янукович не піде у відставку, поки Україна не звільниться від «азарізму».

Чула, що все було дуже серйозно в урядовому кварталі. Мені сказали, що силовики змінили тактику, — б’ють, щоб не залишалось слідів. Все стає цікавішим, чим далі тим професійніше (посміхається). Я вчора ходила туди на екскурсію — до мітингу «регіонів» — там були внутрішні війська, вони виглядали досить мирно.

Що вам показав Майдан?
Треба стояти, треба кликати своїх, треба залишатися.

Як вам організація майдану?
Ми не приймали участь як волонтери, але ми тут з першого дня разом з нашою студентською організацією. Як бачите — тут сімейний настрій. Люди щасливі, добра організація, людей годують та гріють.

Чи є побоювання?
Мені здається, коли збирають внутрішні війська, — це психологічний вплив на людей. Подивимося що буде.

Що вам показав Майдан?
Це класно, що люди зібралися. Моє найбільше бажання, щоби було більше людей. Вони повинні виходити, не сидіти вдома. Люди вийшли, не бояться, знають за що стоять, українська нація є!

Як вам організація майдану?
Я член «Демократичного альянсу», у нас є окремий табір в межах Майдану, є своя організація. Сам я з Житомира, взяв співорганізацію житомирського штабу. Бачу різницю в організації. Наша структура маленька, більш організованіша, є певна кількість людей, які відповідають за якісь дії. Стосовно житомирського штабу — хотілося би більше організації та визначеності. Багато людей приїжджають і я як організатор часом не знаю, що їм сказати та куди направити. Стояти на сцені, ще щось — все це люди роблять.

Чи є побоювання?
Зрозуміло, що будь-яка людина, вона чогось боїться. Наша влада за ці роки показала, що вона здаватися просто так не буде, і що розмовляє мовою сили. Зрозуміло, що страх був присутній, треба стояти до кінця, переборювати ці страхи та залишатися тут на місці. Мені здається, це був тактичний хід опозиції — влада його зачистила, хай досить мирним, але силовим методом й показала світу, що ми тут не дарма, а боремося з тими, хто на нас тут не зважає. Хай довго, але я думаю рано чи пізно Майдан дійде свої мети, іншого шляху в нас не має — продовжувати тут перебувати до перемоги.

Що вам показав Майдан?
Я щасливий, що українці це не якесь там бидло, є ще гідність, є громадянське суспільство. Хотілося б, щоб люди не чекали якигось критичних моментів як зараз, щоб ця планка критичної маси була вищою. І слава богу, що українці таки можуть виборювати своє право на гідне життя.

Як вам організація майдану?
Загалом оцінюю позитивно. Досить багато організовано саме людьми, не провладними чи опозиційними силами, а саме громадськими об’єднаннями. Тут окреме містечко, де люди окремо організовують житло, їжу, тепло.

Чи є побоювання?
Те, що було вчора і перед тим, багато чого робиться власне задля нагнітання ситуації, задля того, щоб люди боялися: оці всі перекриття метро, чутки про замінування, те що по всьому Києву багато міліції, те що говориться про хвороби на Майдані. Буває, що люди бояться. Ми бачили, як вчора жіночка перевіряла рукави людей, чи не має там ножів чи зброї. Вчора в день було страшнувато. Не знаєш, що від силовиків очікувати. Коли людей багато, коли ми разом, я думаю, що нам не має чого боятися.

Що вам показав Майдан?
Класно, що є Майдан. Люди готові відстоювати незалежність України, свої права, свою думку. Люди готові щось змінювати, готові організовуватися, допомагати один одному, щоб чогось досягнути. І ми тут, щоб внести свій вклад у цю справу.

Як вам організація майдану?
Чудово, у мене є своя акція: «Україна — це кожен». Ми фотографуємо людей у ч/б, та розміщуємо ці портрети у місті, такий урбаністичний проект. Ця акція була у Львові, тепер у Києві.

Чи є побоювання?
Було страшно, такий збіг обставин: метро не працює, внутрішні війська беруть в облогу, треба було звільнити КМДА. Це тисне на психіку: люди розуміють, щось має статися. Я думаю, ці дії були спямовані саме на цей тиск.

Що вам показав Майдан?
Революцію! Стараюсь, в межах своїх сил та можливостей доєднатись та щось зробити.

Як вам організація майдану?
Дуже позитивно, що всі самоорганізовуються, трохи дивно, що не має глобальних контактів. Тобто не знаємо чим це все закінчиться, але дуже добре, що організовуються маленькі групи — і там, і там. Я трошечки на кухні допомагала — щойно щось роздавала, долучалася до акції «Артмайдан». Намагаюсь кудись долучатися. Чи не єдиний сенс тут бути — це щось робити.

Чи є побоювання?
Спочатку ми за цим стежили на «Громадському» — було мільйон звінків — не йдіть туди. Але коли ти виходиш сюди, тут є інша атмосфера. Є той страх, але ти відчуваєш ту спільноту, ту силу, що ця спільнота є і її не так просто розігнати. Здається, це все йде на виснаження людей. Дякуємо Богу, що розігнали тільки урядовий квартал, а сюди не дійшли. Люди, які стояли вночі, відіспляться та зможуть прийти знову та знову.

Що вам показав Майдан?
Я дуже хочу, щоб все змінилося, щоб було світло, щоб було свобідно. І щоб я могла повернутись додому у Львів та здати сесію, але це вже буде потім. Поки що, я тішусь, що я тут та переживаю за тих, хто тут.

Як вам організація майдану?
Дуже важливо, що організація йде знизу, а не зверху, тому вона є міцнішою, її буде важче зруйнувати. Навіть, якщо зараз нічого не вдасться, це вже не зміниться — люди відчули, що вони можуть щось зробити. Трохи є хаосу на Майдані, коли є дезінформація, коли вони не розуміють, що відбувається. Але, мені здається, цього стає все менше та менше.

Чи є побоювання?
Звичайно, це страшно. Мій хлопець в самообороні, вони охороняли КМДА. Дуже багато було підозр, що адміністрацію візьмуть штурмом — я переживала дуже сильно. Вражає цей позитив людей, які можуть підтримати тих, хто зневірюється, заспокоїти чиюсь агресію. У тих, хто тут вже більше двох тижнів інколи здають нерви — вони хочуть більш радикальних дій. Наприклад вчора ми бачили як о 2-й ночі на Хрешатику зупинився автобус, звідти 40-50 людей у спортивних костюмах вибігли й побігли у провулок. Це лякає — це не міліція, ні беркут, це якісь провокатори. Я дуже переживала.

Що вам показав Майдан?
Я дуже здивована скільки російськомовних людей вважають себе справжніми українцями, я здивована скільки тут киян — їх тут так багато. Дуже багато старших жіночок та старших чоловіків, які нас зустрічали та казали, щоб ми берегли себе. Раніше, я думала, що це все проросійське населення та що їм це все заважає. Але навпаки. Я бачу, що є люди, які готові відкласти все і живуть цієї ідеєю, які готові пожертвувати своїм часом, своїм комфортом для того, щоб збудувати нормальну державу.

Як вам організація майдану?
Люди самоорганізовані, я дуже підтримую їх, у мене вони викликають велику гордість.

Чи є побоювання?
Вчора був страх, але він пропав. Я виходжу та посміхаюся людям і бачу, що вони пережили це. Напруга спала, надія є.

Що вам показав Майдан?
Я побачила, що люди прокинулись, з’явилась ця надія, що вони можуть щось змінити — й це головне!