Колегіум Українського католицького університету позиціонує себе не як звичний гуртожиток, а радше як спільнота. Такий підхід проглядається і в архітектурі Колегіуму, так і в плануванні всередині будівлі, деталях. Тут облаштовано спортивний зал, каплицю, студенторіум — зону для навчання та комунікацій, гостьові кімнати, а вхід до гуртожитку здійснюється за допомогою електронних перепусток — без вахтер-контролю. Редакція Postpaper дізналася, як виглядає сучасний гуртожиток у Львові та як облаштовано життя і побут студентів УКУ.

Колегіум УКУ розташований неподалік Стрийського парку зі сторони Нового Львова. У студентському містечку, окрім власне Колегіуму, розміщено ще один навчальний корпус, а поруч триває будівництво бібліотеки та храму.

На кожному поверсі Колегіуму є по два крила, в кожному з них — 15 кімнат, де проживає загалом близько 160 студентів. Студенти — не єдині мешканці гуртожитку. Разом зі студентами на кожному поверсі проживають також працівники університету, які виконують роль кураторів. Переважно це викладачі та співробітники університету, які досить часто мешкають зі своїми сім’ями. Їхнє завдання — комунікація зі студентами, донесення до них важливої інформації про події та заходи в Колегіумі. На першому поверсі знаходиться «Центр розвитку особистості», куди запрошують різних людей, які можуть поділитись зі студентами власним життєвим досвідом та стати «живим» прикладом. Зокрема, сюди двічі приїжджав та мешкав тут колишній посол Британії в Україні. Також, на першому поверсі розміщується квартира спільноти «Емаус» та мешкають сестри-редемптористки. Кожне крило має свого покровителя — священномученика греко-католицької церкви.

У Колегіумі діє електронна прохідна система. Тут немає традиційних для пострадянських гуртожитків вахтерів та комендантів. Перший поверх вміщує кімнату охоронця. Вхід до Колегіуму у будні відкритий до 23:00, на вихідних — до 24:00. Інфраструктура Колегіуму розмаїта: тут є тренажерний зал за символічну плату (близько 20 грн. на місяць), пральня, кінозал та каплиця, яка цілодобово відчинена, як і студенторіум — кімната для навчання.

У кожному крилі є окрема кухня, яку тут називають світлицею. Подібне планування є, мабуть, у кожному гуртожитку України, але сам принцип наповнення та функціонування простору істотно відрізняється. Наприклад, «світлиця» виконує функцію радше місця комунікації, спілкування — тут зручні крісла, великі вікна, а сама зона — простора та затишна. Тут немає плити, але можна скористатися холодильником, електрочайником, мікрохвильовою піччю та умивальником. Проблем з харчуванням у мешканців Колегіуму не виникає, в сусідньому корпусі УКУ функціонує їдальня, де діє 50% знижка для студентів.

Окрім світлиці, в Колегіумі знаходяться різні зони для перебування чи комунікації. Це, наприклад, студенторіум — кімната, облаштована для навчання та зборів. Тут м’які крісла та дивани, полиці для книг та торшери, а вікна виходять на Стрийський парк. Поверхом нижче розташована аналогічна кімната, але для зібрань та спілкування кураторів.

В Колегіумі є дво- та трьомісні кімнати. В кожній з них є окремий санвузол та малий холодильник. Для кожного мешканця кімнати є власна книжкова шафа, шафа для одягу та багато шухляд. Слід зауважити, що наразі місця в Колегіумі не вистачає для усіх, у кого є потреба, тому тут діє правило: жити в Колегіумі можна лише два роки.

Наталя Єрьоменко, студентка Школи журналістики УКУ:

«Мені подобається жити в Колегіумі, тому що тут є відчуття спільноти, навіть на побутовому рівні — якщо у мене закінчиться цукор чи мені потрібно буде позичити рюкзак, чи ще щось, я знаю, що мені його позичать. Мені достатньо особистого простору, але думаю, що тільки до того часу, поки я сама, якби у мене була родина, то кортіло б мати більше місця. У мене тут з собою мінімум речей, виключно найпотрібніші, хоча на другий рік вже завезла собі дві картини, бо звикла, що вдома всі стіни обвішані чимось. Що далі, то все більше хочеться мати відчуття дому — я собі вазонки купую. В Колегіумі я спілкуюся та проводжу час переважно зі своїми одногрупниками — студентами Школи журналісти УКУ, бо ми поруч живемо і проводимо разом найбільше часу. Після довгого дня або після подорожі мені радісно приїжджати в Колегіум, бо зайду до когось з них і розкажу про свої справи і розпитаю про їхні, або ми підемо разом поїмо в нашу прекрасну їдальню. Інколи ходимо гуляти разом, але зараз рідше, бо всі стресують через магістерську роботу».

Куратори проводять збори на кожному крилі, доносять інформацію про заходи в Колегіумі, організовують проведення християнських свят та вечірок. Наприклад, Володимир Турчиновський — куратор і водночас магістр — відповідальний за весь Колегіум, мешкає разом з дружиною та чотирма дітьми.

Володимир Турчиновський говорить про особливу філософію Колегіуму:

«Для університету важливою є якість у всьому: у стосунках, викладанні, освіті, просторі, в якому ми перебуваємо. Важливо, щоб це не було кітчем чи якоюсь бутафорією. Якість — це інша філософія стосунків, вона говорить нам, що за тим хтось був, працював, турбувався.

Є філософія наповнення цього будинку людьми. Окрім студентів, тут мешкають куратори. Їхнє завдання — бути зі студентами, бути тими старшими, до яких можна прийти та щось запитати. Для нас важливим є виховний елемент, студенти не опиняються в замкненому середовищі зі своєю мовою, лексикою, сленгом, проблемами і викликами.

Це ніби будинок наповнений життям. Тут народився наш четвертий син, в серпні було весілля в одних з наших кураторів. Жити в цьому просторі цікаво. Це 24/7 опускаєшся в середовище — привітне та відкрите. Та архітектура, яка є в свій більшості, вона закрита, замкнена на своїх квартирах, і часто простір, коли ти виходиш поза двері, не є привітним, його треба прошмигнути, навіть, якщо квартира бозна-яка. Навіть те, що будується зараз, там спільні простори недооцінюються, вони зорієнтовані на «прошмигання». В нас є елемент приватності — гарні студентські кімнати та кімнати кураторів, які між собою не відрізняються. Але нас, насправді, не цікавило, щоб публіка розбіглася і ховалася по кімнатах. Є дуже важливий момент перебування у стосунках, спілкуванні. Тому в нас є каплиця, яка дуже гарно функціонує, світлиці — так ми називаємо кафетерії. Ми не планували, щоб в них готувалася їжа, у нас є трапезна. Ми поставили більші столи, щоб люди могли спілкуватися.

У нас дуже проста філософія. Мова йде про виховання та формування молодої людини і не тільки — в нас викладачі, працівники, тож всі елементи в просторі, в якому ми перебуваємо, є важливими. Облаштування простору — це теж один з елементів, який формує та виховує».

Редакція висловлює вдячність Наталі Єрьоменко за надану інформацію та екскурсію Колегіумом.