Історія про один день на кінофестивалі «Молодість». Як починається день, які фільми там показують та які люди приходять на фестиваль.

Перш за все, cлід сказати декілька слів про сам фестиваль. Цьогорічна «Молодість» проходить вже в 43-й раз, головна програма фестивалю складається з дебютних стрічок молодих режисерів зі всього світу. В різні роки свої фільми тут презентували визнані нині режисери: Жак Одіар, Брюно Дюмон, Франсуа Озон, Стівен Долдрі, Ален Берлінер, Олексій Балабанов, Том Тиквер, Денні Бойл та інші. «Молодість» - це не тільки дебюти, а ще й безліч ретроспектив, панорам французького, німецького, скандинавського та російського кіно щороку, спеціальна програма «Сонячний зайчик», де показують фільми ЛГБТ тематики, спеціальні гості, ще багато-багато фільмів, майстер-класи, прес-конференції й безліч цікавих людей навколо. Тож, яким він є один день «Молодості»?

21 жовтня 2013, 3-й фестивальний день

Ця історія починається ще раніше – із вранішнього прокидання. Хочеш дивитись кіно на «Молодості» - вставай рано, адже перші покази починаються близько 10-ї, треба ще вирахувати час на дорогу та сніданок. Головний майданчик фестивалю – кінотеатр «Київ». Зараз, тут мало людей, хоча відбуваються два паралельні покази – прес-показ фільму «Борґман», який потрапив до основної програми Канського фестивалю цього року та буде номінований на премію «Оскар 2014» від Нідерландів від голландського режисера Алекса ван Вармердама, та показ студентських короткометражних фільмів, які складають конкурсну програму.

Вибір пав на «Борґмана». Говорити про сюжет кожного фільму переглянутого на «Молодості», означає перетворити історію на нескінченний переказ, але тут окремий випадок. Адже, коли із самісінького ранку фільм тримає тебе у напрузі майже 2 години – це створює певний настрій на подальший день. Тож, у «Борґмані» група містичних безхатченків, що переховуються від людей у лісі, (увага, спойлер!) поступово зводять життя успішної родини( за американськими мірками) до жаху та вбиває їх. У фільму не має жодного пояснення того, що ти бачиш на екрані. Він просто триває, захоплює тебе і водночас викликає безліч запитань: про цінності, гроші, капіталізм загалом, американську мрію та темну сторону людської природи. Вражень додає той факт, що вийшовши з темної зали після показу, ти бачиш виконавця головної ролі щойно переглянутого фільму - Яна Бейвута, який п’є каву у холі кінотеатру «Київ». Ось це відчуття, коли реальність на 1,5 години втрачає сенс, а потім ти розумієш – це лише кіно, і он, цей чувак грав поганого хлопця у фільмі, він стоїть і посміхається та зовсім не проти, коли ти його фотографуєш.

Погані новини - показ фільму «Рай: Надія» Ульріха Зайдля, що є спеціальним гостем цьогорічного фестивалю - перенесли, коли покажуть - невідомо. Таке трапляється, тут звичайна справа, коли змінюють розклад та програму.

Також перенесли показ для преси фільму «Том на фермі» Ксав’є Долана, - стрічку ще не привезли.

Паралельно з показами фільмів відбуваються прес-конференції з режисерами, акторами, продюсерами. Йдемо на прес-конференцію Лордана Зафрановича.

Прес-конференція Лордана Зафрановіча була присвячена презентації документальному фільму про добровільне вигнання режисера із Хорватії в Прагу та деталі зйомки його фільму «Окупація у 26-и епізодах». Про останній фільм варто зробити невеличку ремарку. «Окупація у 26-и епізодах» був відзнятий у 1978 році, його номіновано на головну нагороду Канського фестивалю, хоча він так і не був там показаний через скандал – занадто відверте висвітлення життя міста Дубровнік під час Другої світової війни та жахів, з котрими довелось зіштовхнутися мешканцям міста. Цікаво, що режисер у своєму фільмі висвітлив війну не з точки зору «героїв» та «загарбників», а реалій життя, що вирували містом. Як сказав сам Лордан Зафранович: «Я лише автор, який відчуває світ навколо. Коли я побував у концтаборі та усвідомив весь той жах, що там коїться, я подумав, що єдине, що я та моя команда можемо з цим робити – це зняти про це фільм». Варто додати також, що Лордан Зафрановіч – знаний у світі документаліст.

Одразу по завершенні прес-конференції, бачимо журналістів та режисерів на майданчику біля кінотеатру «Київ», у «Сінематиці» починається показ документального фільму про Зафрановіча.

Час обіду, але багато-хто залишається на показ документальних стрічок з ретроспективи Ульріха Зайдля – «Картини з виставки» та «Останні чоловіки», які особисто представляє режисер. Ось світлина Ульріха Зайдля з вчорашньої прем’єри у «Києві» його фільму «Рай: Віра».

Людей побільшало.На другому поверсі розміщено досить мобільний майданчик. Часом тут бавляться діти, а часом тут збираються молоді режисери, критики та продюсери для жвавих дискусій. Молодість тим і цікава, що це майданчик, де збираються люди, які знімають кіно, які його дивляться та які про нього пишуть. Не дивно, що потрапити на деякі покази – проблема.

Паралельно показують французьку стрічку «Ґріґрі» Магамат-Сале Гарун, про хлопця, що мріє стати танцівником та покази конкурсних короткометражок. Вибір пав на останній. Коротенька довідка: на «Молодості» крім головному конкурсі існує конкурс на кращий студентський (читай перший короткометражний фільм від режисерів, що ще навчаються) та короткометражний фільм (у цій номінації відведено фільми режисерів, що вже закінчили навчання). Фільми дуже відрізняються один від одного. Багато соціальної тематики, складно виділити якусь одну стрічку.

Далі, у програмі показ стрічки «3х3D» Пітера Ґріневея, Жан-Люка Ґодара, Едґара Пери. Має бути цікаво, але на показ неможливо потрапити через черги - на «Молодості» шанують відомі імена. Згідно з опису, у «Трьох лихах» - три погляди на еволюцію кіно під впливом 3D-технологій, їхнього впливу на аудиторію, та історія Ґімарайнша - давнього й чарівного португальського міста. На жаль, переглянути фільм не вдалося.

У «Сінематиці», невеличкому залі на 3-му поверсі кінотеатру «Київ» стартує показ Ернста Любіча «Ніночка» (наголос на «о») - фільм 1939 року з Ґретою Ґарбо та Мелвіном Даґласом у головній ролі. Одну з ролей фільму зіграв Александр Ґранах, німецько-американський актор родом з Галичини. У стрічці в кумедній формі бачимо погляд на радянських людей у Парижі та романтичну історію кохання радянської агентки Ніночки (так, наголос на «о») та повіреного князівни Леона. Справді, чудові жарти про радянську ідеологію - всі сучасні шоу «відпочивають». Зал на показі - заповнений глядачами.

На один і той самий час збігаються покази двох фільмів - «Хворі сука люди» Юрія Речинського - документальний триптих про безпритульних, та стрічку «Поза дитини» Калін Петер Нетцер, що отримала головну нагороду цьогорічного Берлінського кінофестивалю «Золотий ведмідь», - погляд із Бухаресту на злочин та кару різних прошарків суспільства. Складний вибір, хочеться подивитись обидві картини. Ще одна особливість «Молодості» - часом потрібно обирати поміж двох фільмів, які заслуговують на увагу й які навряд чи ще побачиш на великому екрані.

Таким був один день на кінофестивалі «Молодість». Звісно, було пропущено ще безліч цікавих подій та показів, що відбувались в цей день. На що потрапити не вдалось? Це покази фільмів «За Маркса» Свєтлани Баскової, ще один фільм з ретроспективи Зайдля «Втрати неминучі», це і покази з французької та скандинавської панорами, це і традиційні майстер-класи від «Майстерні талантів». Також, вечірки у «Кінопанорамі» Molodist Speakeasy, на яку можна було потрапити лише сказавши пароль інтелігенту біля входу. На «Молодості» можна було побачити безліч цікавих людей, з якими не вистачило часу познайомитись та поспілкуватись.

Як стало відомо пізніше, Ґран-прі фестивалю, вперше за останні роки, отримав студентський короткометражний фільм «Людська маса» режисера Ґабріеля Ґоше з Великобританії. Головну нагороду міжнародного конкурсу отримав режисер із Сінгапуру Ентоні Чен за стрічку «Іло Іло». Про інших переможців можна детальніше прочитати прочитати на офіційному сайті кінофестивалю.

Чекаємо наступної «Молодості», нового кіно, нових облич, майстер-класів, прес-конференцій та звісно хороших фільмів на великому екрані.